Осіння прелюдія

Поэзия от Оли


Я прокинуся вранці і лиш гола стіна
Привітається тихо до мене.
Я прокинуся вранці, а тебе вже нема
І не буде для мене, для мене...

І у місті, оголенім осінню,
Я тебе не зустріну у людях.
Ти далеко – за морем, за просиню,
Ти пішов вже від мене в майбутнє.

І дощами залиті ті стежечки.
Де ходили з тобою і гралися,
І замерзла ріка, де купалися,
І в душі в нас навіки зима.

Ми обоє з тобою однакові,
І міста наші Дніпр береже,
Та й кохання знайти не судилося,
і ніхто нас вже не стереже.

23.02.98

← К материалам раздела

Новый креатив

Smart Tools CMS